Війна, що затягнулася в часі, на якийсь інший рівень сприйняття перевела, колись висловлену мені легендарним академіком Г.О. Богдановим тезу: «мамонти відходять, а зайці розбігаються»…!!! Саме такою була його реакція на почуту від мене сумну звістку про передчасну смерть одного із провідних вчених Національної академії аграрних наук України. Теза десь навіть досить відповідає сучасним реаліям існування академічної науки в Україні. Ну досить все, за різних обставин, відбувається неоднозначно і відповідає раніше сказаним французьким королем Людовиком XIV, «що після мене, хоч потоп…»!!! Дай Боже, щоб помилявся…За таких обставин всі небайдужі просто зобов’язані консолідуватися та уважно подивитися навколо щодо перспектив майбутнього, тривалий час рушійного механізму, розвитку нашого суспільства – науки, й особливо найбільш фундаментальних її напрямів і, насамперед, – коли мова йде про підтримку визнаних й авторитетних її носіїв. Виявляється, що ми їх непомітно втрачаємо, а з багатьох позицій – безповоротно…!!! Можна довго дискутувати, чому…?! Але це марна трата часу. Хто хоча б, як кажуть, трохи в тренді, той чітко розуміє й головне – не потребує додаткових пояснень. Вони на поверхні і відображають реалії сьогодення. Необхідно тільки зосередитися й визначитися щодо перспектив. Візьмемо хоча б такий фундаментальний напрям агробіологічної науки, як генетика. Після смерті вченого світового виміру, академіка О.О. Созінова, фактично її лідером в Україні став академік М.В. Роїк. Унікальна, багатогранна особистість, яка успішно зарекомендувала себе ще й як організатор аграрної науки. Пропрацювавши в системі НААН сорок два роки, у мене іноді складається враження, що цей неодинарний вчений завжди був директором Інституту цукрового буряку та біоенергетичних культур й звісно ж віце-президентом НААН. Він вже як символ та десь -гарант існування Академії. Микола Володимирович – справжній витончений інтелігент, це прослідковується у всьому: від манери поведінки, одягу, вміння спілкуватися, тонкого почуття гумору до володіння енциклопедичними знаннями з різних сфер життя, включаючи історію. За притаманні риси, повага йому від усіх, хто поряд в роботі і йде по життю й особливо від – кращої половини людства. Людина позитив, людина, яка ніколи не відмовить у підтримці. Завжди вражало його якесь навіть нетипове вміння виходить із самих складних ситуацій й навіть із преференціями.А неприємності в науці, повірте, надто специфічні, особливо, коли консолідація відбувається, в більшості, – коли потрібно когось, як кажуть, «розтворити»…!!! Виділяю вміння Миколи Володимировича об’єднати, зорганізувати під нову ідею, яких у нього безліч. Тому, очолюваний ним Інститут завжди інноваційно привабливий, а його директор успішний в будь-якому трансфері інновацій вже стільки часу. Здається, що в свої перші 75 років у академіка М.В. Роїка наступив розквіт можливостей, поєднаних зі вмінням і знаннями, й нові його відкриття ще попереду. Варто тільки не заважати, а всіляко підтримувати й сприяти. Многії літа, благії літа, шановний ювіляре! Непокидаючих Вам бажань творити й витворяти (при нагоді). Все буде добре у Вас, будьте впевнені. 

 Академик НААН, директор Національної наукової сільськогосподарськоі бібліотеки НААН України  Віктор ВЕРГУНОВ